2.6. Відбивання світла


Під час падіння променя світла на межу розділу двох середовищ промінь змінює свій напрям, залишаючись у даному середовищі, – це явище називається відбиванням світла.

Кут падіння (α) кут між променем, що падає, та перпендикуляром до відбиваючої поверхні, проведеним у точці падіння променя.
Кут відбивання (β) – кут між відбитим променем та перпендикуляром до відбиваючої поверхні, проведеним у точці падіння променя.
Розрізняють дифузне (або розсіяне) і дзеркальне відбивання.
Дзеркальне відбивання світла — це відбивання світла від ідеально плоскої поверхні за умови, коли кут відбивання за абсолютним значенням дорівнює куту падіння світлового променя.


Відбивання світла розсіяне (дифузне) — це відбивання світла від поверхні в усіх можливих напрямках. Завдяки цьому відбиванню маємо можливість бачити різні тіла, а також проекції зображення на екрані.



Цікаві факти:
“Привид Брокена”
Коли сонце світить на альпініста або інший об’єкт зверху – тінь проектується на туман, створюючи цікаво збільшену трикутну форму. Цей ефект супроводжується своєрідним ореолом навколо об’єкта – кольоровими світловими колами, які з’являються безпосередньо навпроти сонця, коли сонячне світло відбивається хмарою однакових крапельок води. Назву цей природний феномен отримав через те, що найчастіше спостерігався саме на досить доступних для альпіністів невисоких німецьких піках Брокена, внаслідок частих туманів в цьому районі.

Сутінкові промені
Коли затемнені області або водопроникні перешкоди, такі як гілки дерева або хмари, фільтрують промінь сонця – з променів виходять цілі колони світла, що виходять з єдиного джерела в небі. Явище це, часто використовується в фільмах жахів, зазвичай спостерігається на світанку або заході і може навіть бути засвідчено під океаном, якщо сонячні промені проходять через смуги зламаного льоду.

Fata Morgana
Взаємодія між холодним повітрям близько рівня
землі і теплим повітрям відразу над ним може діяти як заломлююча лінза і перевернути догори дригом зображення об’єктів на горизонті, за яким фактичне зображення, здається, коливається. На цьому знімку, робимо в Тюрінгії, Німеччина, горизонт на відстані, здається, взагалі зник, хоча синя частина дороги – просто відбиток неба вище горизонту. 

Полярне сяйво
Зіткнення заряджених частинок у верхній атмосфері часто створює прекрасні світлові картини в полярних областях. Колір залежить від елементного вмісту частинок – більшість полярних сяйв здається зеленим або червоним через кисню, однак азот іноді створює глибоку синю або фіолетову видимість. На фото – відома Аврора Боріліс або Північне сяйво, назване так на честь римської богині світанку Аврори і давньогрецького бога північного вітру Борея.

Завдання для самоконтролю



1 коментар: